450 років від дня народження
Вільяма Шекспіра (1564–1616)
Вільям Шекспір (хрещений 26 квітня 1564, дата народження невідома – 23 квітня (3 травня) 1616) — англійський драматург Єлизаветинської епохи. Один із найвідоміших драматургів світу, автор принаймні 17-ти комедій, 10-ти хронік, 11-ти трагедій, 5-ти поем і циклу зі 154-х сонетів.
Життєвий і творчий шлях
Вільям Шекспір народився в сім’ї торговця та поважного жителя міста Джона Шекспіра. Предки Шекспіра протягом декількох століть займалися хліборобством в околицях Стратфорда. 1568–1569 роки — роки найбільшого процвітання сім’ї, за якими пішло повільне розорення. Близько 1580 року Вільяму довелося кинути школу, яка в Стратфорді була найкращою, і почати працювати. Припускають, що, залишивши школу, Шекспір якийсь час як підмайстер допомагав батькові. У листопаді 1582 року він одружився з Енн Хетевей. Можливо, одруження було вимушеним: в травні наступного року народилася їхня перша дитина — дочка Сьюзен. У лютому 1585 року на світ з’явилася двійня — син Гамнет і дочка Джудіт. У другій половині 1580-х років Шекспір їде зі Стратфорда. Настають так звані «втрачені» або «темні роки», про які нічого не відомо. На рубежі 1590-х років Шекспір приїжджає до Лондона. У ці роки була створена його перша п’єса — хроніка «Генріх VI». Ставши досить помітною фігурою, Шекспір відразу ж удостоївся ревнивого випаду з боку драматурга Роберта Гріна, який назвав його «потрясителем сцены» і вороною, яка «виряджається в наше пір’я» (переінакшена цитата з «Генріха VI»). Таким був перший відгук, який зберігся.
У 1592–1594 роках лондонські театри закриваються через епідемію чуми. Під час вимушеної паузи Шекспір створює кілька п’єс: хроніку «Річард III», «Комедію помилок», «Приборкання норовливої», свою першу трагедію «Тіт Андронік», а також випускає у світ вперше під своїм ім’ям поеми «Венера і Адоніс» і «Лукреція». У 1594 році після відкриття театрів Шекспір приєднується до нового складу трупи лорда-камергера, що називалася відповідно до посади її покровителя Хансдона. Зі сцени зійшли (померли або перестали писати для театру) «університетські уми». Починається епоха Шекспіра. Ось що писав один із його сучасників Ф. Мерез у 1597 році: «Подібно до того, як Плавт і Сенека вважалися у римлян кращими в частині комедії та трагедії, так Шекспір в англійців є найкращим в обох видах п’єс, призначених для сцени». У 1590-х роках Шекспір створює всі свої основні хроніки, а також більшість комедій. У 1595–1596 роках написана трагедія «Ромео і Джульєтта», слідом за нею — «Венеціанський купець» — перша комедія, яку згодом назвуть «серйозною». Восени 1599 року відкривається театр «Глобус». Над входом — крилаті слова «Весь світ — театр» («Totus mundis agit histrionem»). Шекспір — один із його співвласників, актор трупи і основний драматург. У рік відкриття «Глобуса» він пише римську трагедію «Юлій Цезар» і комедію «Як вам це сподобається», цим розробленням меланхолійних характерів відкривається шлях до створеного через рік «Гамлета». З його появою починається період «великих трагедій» (1601–1606). До них належать «Отелло» (1604), «Король Лір» (1605), «Макбет» (1606). Тон комедій тепер став серйозним, а іноді стає і зовсім похмурим у таких творах, як «Троїл і Крессіда» (1601–1602), «Все добре, що добре закінчується» (1603–1603), «Міра за міру» (1604).
Коли помирає королева Єлизавета, англійський трон переходить до Якова I, сина страченої Марії Стюарт. Новий король підписує патент, за яким бере під своє високе заступництво трупу акторів лорда-камергера. Відтепер вони будуть називатися «слугами його величності короля». Після 1606 року починається останній період шекспірівської творчості, що завершився у 1613 році його від’їздом до рідного Стратфорда. У цей час створюються трагедії на античні сюжети ( «Антоній і Клеопатра», «Коріолан», «Тімон Афінський», 1607–1608). За ними пішли пізні «романтичні» п’єси, серед яких — «Зимова казка» і «Буря» (1610–1612).
Причиною несподіваного припинення вдалої кар’єри драматурга та від’їзду зі столиці була, можливо, хвороба. У березні 1616 року Шекспір складає та підписує заповіт, який згодом викличе так багато непорозумінь щодо його особистості. Прийнято вважати, що Шекспір помер того ж дня, що й народився — 23 квітня. Два дні по тому він був похований у вівтарі церкви Святої Трійці на околиці Стратфорда. Про це було зроблено запис в метричній книзі.
|
