26 квітня – Міжнародний день пам’яті жертв радіаційних аварій та катастроф. День Чорнобильської трагедії
Чорнобильська катастрофа — екологічно-соціальна катастрофа, спричинена вибухом і подальшим руйнуванням четвертого енергоблоку Чорнобильської атомної електростанції в ніч на 26 квітня 1986 року, розташованої на території України (у той час — Української РСР). Руйнування мало вибуховий характер, реактор був повністю зруйнований — у довкілля було викинуто велику кількість радіоактивних речовин. Відбувся радіоактивний викид потужністю в 300 Хіросім. На думку багатьох людей, зокрема тодішньої голови Президії Верховної Ради УРСР Валентини Семенівни Шевченко, ця подія так само, як офіційна реакція, що була продемонстрована в Москві, стала однією з причин розвалу СРСР.
Чорнобиль не має сьогодні меж
Чорнобиль — це назва невеличкого районного центру, що розташований за 130 кілометрів від Києва. Є твердження, що він заснований ще за часів Київської Русі. На цій території було розпочато у 1971 році будівництво потужної атомної електростанції. 1983 року вже працювало чотири енергоблоки цієї електростанції із запланованих шести. Але в історію Чорнобиль увійшов назавжди як місто, що дало назву одній із найбільших в історії людства техногенних катастроф.
Ту мирну весняну українську ніч на берегах Прип’яті люди ніколи не забудуть. Вона була, на їхню думку, тихою, теплою, лагідною. Проте в ту саму ніч з 25 на 26 квітня 1986 року відлік часу став уже далеко не мирним, а бойовим і аварійним.
О 1 годині 24 хвилини і 40 секунд раптом пролунав вибух, а потім над четвертим реактором Чорнобильської атомної електростанції велетенське полум’я несподівано розірвало нічну темряву. Ось як це описує Володимир Яворівський у повісті «Марія з полином у кінці століття»: «З руїн реактора виривається стовп вогню, пари, уламки перекриттів, блискучих труб, палаючих шматків графіту. Стовп стрімко, як фантастична ракета, піднявся в небо, освітлюючи корпуси атомної, річку з верболозами. Вогненний стовп завмирає на висоті 1,5 км. На вершині його утворилась світла куля, яка наче засмоктує в себе цей примарний стовбур, всередині якого щось рухається, згортається, випробовується, але сам він стоїть над нічною землею, як ялинкова іграшка кривавого кольору. Ніч безвітряна. І стовп стоїть між небом і землею, наче вагається, куди ж йому пустити свій корінь».
За покликом рідної землі на захист свого народу першими до палаючого реактора прибули пожежники з охорони Чорнобильської АЕС на чолі з начальником караулу Володимиром Правиком. 23-річний Правик, як потім було встановлено комісією, вибрав найбільш правильне рішення — направив свій загін з 14-ти чоловік на дах машинної зали площею 500 квадратних метрів. Адже в цій залі знаходилися всі турбіни, через неї йшли численні кабелі високовольтної лінії, які від вогню могли б перетворитися на бікфордів шнур.
Незабаром прибуло підкріплення з міста Прип’яті на чолі з лейтенантом Віктором Кібенюком.
А вогонь усе не вщухав. Коли на місце аварії прибув начальник пожежної частини майор Телятников, то побачена картина приголомшила його. Відкритий реактор, а зверху над його смертоносним радіаційним диханням, на висоті приблизно 70 метрів, метушилися маленькі постаті. Майор піднявся на дах машинної зали. З тріском палала вся площина покрівлі. Навкруги разом із вогнем вирував задушливий дим, киплячий бітум пропалював чоботи, розпеченими бризками осідав на одяг, в’їдався в шкіру. До 5-ї години ранку пожежу було ліквідовано. Ціною життя 28-ми пожежників було врятовано інші блоки АЕС, Київ, Україну та інші країни від страшної катастрофи.
Ось імена перших жертв Чорнобильського полум’я: Володимир Тищура, Віктор Кібенюк, Володимир Правик, Василь Ігнатенко, Микола Титенок і Микола Ващук.
Наслідки вибуху четвертого реактора Чорнобильської атомної електростанції сколихнули весь світ. У результаті аварії стався величезний викид радіоактивних ізотопів із активної зони реактора, які радіоактивною хмарою перенеслись на великі відстані. Йод-131, цезій-134 і 137, стронцій-90, плутоній-239, плутоній-240 — весь цей радіоактивний дощ розлетівся та висіявся на територіях України, Білорусі, Росії. Радіоактивного забруднення зазнало майже 50 % території України. У життя мільйонів юдей увійшли слова: радіація, зона, ліквідатор, відселення. На квітучій українській землі з’явилися пусті міста та села, мертвий ліс, в який не можна входити, сади з яблуками, насиченими радіоактивною отрутою, вода, яку не можна пити, і навіть повітря, яким дихаємо, стало ворогом.
На сьогоднішній день 2,5 мільйони людей проживає в забрудненій зоні, з них 800 тисяч дітей. Смерть 35-ти тисяч людей пов’язана з аварією на ЧАЕС та її наслідками.
|
