Цього року Україна прихиляє коліна перед мільйонами жертв і перед тими, нині уже нечисленними страждальцями, котрим поталанило вижити в страшні лихоліття 1932-1933 років. Це була страшна, ні з чим незрівняна трагедія. І сталась вона не від якогось стихійного лиха, недороду чи раптової моровиці, а тоді, коли начебто ніяких передумов для цього не було. Але так тільки здавалось. Насправді ж, як показують архівні документи, що стали доступні тільки зараз, голод, від якого загинули мільйони людей, вимирали цілі села, обезлюднювались райони, старанно готувався і спрямовувався. До нього призвели експропріація, націоналізація, колективізація…
Ні монголо-татарські орди, ні вікове панування на Україні російського царату не завдали стільки горя і страждань українському народові, як роки голодомору, який не минув жодного куточка хлібосольної української землі.
Пройшов 33-тій рік. Пройшов і увійшов у Землю дощем і плачем. Люди, що вижили підняли голови, розправили крила, та пам'ять людську зітерти не можливо.
|
